bmwe36petro
20.01.2011, 17:27:59
23525
Що ж це таке? Наступна історія про 7 Серію? Ну, так, але повірте, це все що завгодно, крім звичайної Сімки, хоча вам було б тяжко це побачити з деяких ракурсів. Це друзі - "Таємна Сімка", про яку БМВ не хотіло розголошуватись.
23524
Створення цього автомобіля відбулось завдяки одній людині Dr. Karlhienz Lange, та двом його колегам ентузіастам Adolf Fischer та Hanns-Peter Weisbarth. Усі троє були дуже поважними та впливовими людьми у БМВ у період середини 70х і до ранніх 90х. Fischer, який тепер на пенсії, був віртуальним департаментом що складався з однієї людини, він працював над усіма типами езотеричних творінь, деякі з них таки вийшли в продаж, в той час як більшість ні. Weisbarth був керівником двох проектів: Е31 8 Серія Купе і Е32 Серія, а Lange був відповідальним за розробку трансмісій, це була посада з величезною відповідальністю. Це Lange запропонував Fischer-у зпроектувати двигун М70 V12, а пізніше і V16.
В БМВ у виробництві була нова Е32 7 Серія, з розкішним 5.0-літровим V12 що йшов як опція у 750i та 750iL, це було просто природно що така компанія, впевнена в своїх власних можливостях та характеристиках, буде досліджувати границі можливого. В Липні 1987 Lange авторизував Fischer-а дослідити подальші розробки М70 V12. «Нажаль не було жодної обіцянки про виробництво», прокоментував Fischer, «але у будь-якому разі, мені було приємно мати можливість розробити граничний БМВ двигун».
2352623530235312353223533
Ентузіазм Fischer-а був таким великим, що перший закінчений V16 був встановлений на динамометр та запущений у вечір перед Різдвом 1987 менш ніж за шість місяців після слова «давай!». Так ця кількість циліндрів правильна, це не опечатка! У фольклорі двигунів БМВ цей відомий як «Золота рибка». Багато хто вірив, що це щось більше ніж просто паперова вправа чи міф. Це реальність. Ім’я проекту є цікавим та містить в собі підказку про непостійність думок між цими потужними керівниками. Weisbarth розповів історію, отже: «7 Серія яку ми використовували, була в золотому кольорі і поки ми обговорювали аспекти проекту з Dr Reitzle, він просто охрестив її «Золота рибка» і це ім’я увійшло у фольклор БМВ».
Наступний крок вважався досить логічним для всіх залучених – брати кузов 750iL стандартного виробництва і модифікувати його так, щоб отримати нове творіння, двигун SOHC V16 і вставити його у простір який до того займав V12. Це було зроблено до Березня 1988. Weisbarth, як керівник проекту, прокоментував, «Що було відразу очевидним, то це те що двигун не підійде без істотного редизайну автомобіля».
Для Фішера проблемою було те, що додаючи ще чотири циліндра до М70 V12, який він розробив спеціально для Е32 під керівництвом Lange, двигун став довшим на 12 дюймів (30 см). Вже з М70 під капотом не було місця; кожен квадратний дюйм був зайнятий. Що ж робити? Для Фішера і його співробітників рішення було відносно прямим – перенести систему охолодження в багажник! В кінці кінців це мав бути одноразовий прототип, який використається лише щоб підтвердити принципи.
Само по собі це було нескладно. Замість одного великого радіатора з переду, було вибрано два менших, які розмістили впоперек задніх кутів багажника, і під’єднали до системи, що їх замкнула і направила охолоджуючий потік повітря через них. Жаброподібні ковші з скловолокна були розроблені та виготовлені вручну і розміщені на задні крилах, від початку багажника, з додатковими термоелектричними вентиляторами на кожному радіаторі, щоб вони допомогли коли температура підніметься зависоко. Повітря виганялось через спеціальну пластикову жабру що замінила попередню залізну панель. Це змусило вкоротити задні фари, тепер їм не вистарчало світла заднього ходу та протитуманки стандартної 7 Серії.
2353423535235212352223523
Але давайте повернемось до двигуна. Сказати що це було просте збільшення було б лише усвідомленням причини його існування, але у спрощених термінах це було те чим він і був. Блок циліндрів був вилитий з високо силіконового алюмінію з поршнями, які бігали по гільзах травлених і відточених під час виробництва так, що покриті залізом поршні мали рухатись вздовж надміцних кристалів силікону. У такий самий спосіб обидві головки циліндрів були зроблені з ідентичного матеріалу який використовувався у V12 і крутили дуплекс ланцюгового приводу одним верхнім розподільним валом, кожен оперував клапанами за допомогою гідравлічних штовхачів, яким не потрібне періодичне налаштування. Там де V12 працював на кованому колінчастому валі з сімома головними підшипниками, аналогічно і кований колінчастий вал V16 працював у дев’яти головних підшипниках, так само як і розподільний вал.
Там де V12 використовував дві одиниці Bosch DME 1.2 для управління двигуном і був виставлений, щоб працювати як два шестициліндрові двигуни, V16 використовував більш потужну систему Bosch DME 3.3, яка поводилась з двигуном як з двома рядними вісімками, кожна з власною дросельною заслінкою.
Розміри циліндрів – 84х75 мм діаметр і хід – ті ж самі, тому об’єм збільшився з 4988сс до 6651сс, що підняло вихід з 300bhp на 5200rpm і 332lb ft на 4100rpm до 408bhp на 5200rpm і 461 lb ft на 3900rpm. Підйом і хронометраж клапанів був такий самий для обох двигунів, як і відстань 91мм між центрами гільз циліндрів. І як і М70 V12 він був дуже консервативно налаштований у порівнянні з меншими двигунами. Беручи до уваги те, що він став на 25% більшим, вага V16 становила всього 310кг, лише на 60 кг більше ніж М70.
Цікаво те, що враховуючи що це одноразовий прототип, Fischer і Weisbarth наділили його шестиступінчастою механічною коробкою передач з 8-Серії Купе, а не ZF 4HP автоматом. Згідно з Fischer і Weisbarth не було жодних специфічних причин, крім ціни, на той час коли вони будували автомобіль вона була доступна. «Безумовно шестиступінчаста механіка дозволила нам (і мені зокрема) краще дослідити можливості двигуна» прокоментував Фішер і додав «Я брав прототип V16 на Norisring у Австрії кілька разів, там я мав можливість протестувати різні аспекти його динаміки; звук двигуна на більш ніж 4500 об/хв був супер!». На початках він не був укомплектований повністю продуктивною системою вихлопу.
Продуктивність «великого салону» була надзвичайно хороша, з заявкою на 6.0 сек до 100 км/год. І не обмеженою максимальною швидкістю 282 км/год, хоча якби виробництво було б таки санкціонованим, то цей показник би був зменшений до звичних 250 км/год. Економія пального була Ахілесовою п’ятою V16, як би там не було, в міському режимі розхід коливався від 33л/км аж до 47л/км на стабільних 120 км/год і падав до 28-33л/км при крейсерській швидкості 193 км/год на автомагістралі.
Як прокоментували Fischer і Weisbarth «Цей V16 був повністю розроблений і готовий до старту, БМВ розглядало випуск «Супер 7» з V16 але ми не змогли добитися схвалення правління, це була справжня прикрість! Цей двигун насправді би поставив БМВ вище за всіх».
На превеликий жаль, ця дуже особлива БМВ не їздила впродовж довгих років і в час коли вона стала для нас доступною, паливна система була несправною – інжектори через довгий застій підлягали заміні – тому, нажаль, автомобіль став статичним експонатом. Що потрібно щоб змусити її працювати не відомо – нові інжектори, паливний насос, перевірка системи охолодження – але будемо сподіватись, що одного дня її полагодять і ми справді зможемо насолодитись звуком та захопленням від 767iL.
Усі успішні автомобільні компанії мають свої власні «провалені роботи», коли інженери і дизайнери граються з ідеями, які можуть не побачити виробництва. Як ведеться, чим успішніша компанія, тим активніша ця закадрова діяльність. «Золота рибка» V16 призначалась лише як демонстрація того, що компанія могла б зробити, і показати доблесть двигунів БМВ. Інтригує те, що в цій самій програмі була розробка маленького трициліндрового двигуна, який використовувався для дослідження технології для маленького сіті-кара, але він також залишається мертвонародженим.
Багато років БМВ користується послугами Technik GmbH, де було досліджено багато ідей і технологій, деякі з них пристосували до виробництва, але решта, після вивчення, були відкладеними як не придатні на даний момент.
Чи виготовить БМВ V16 для майбутньої «Супер 7», або навіть Rolls-Royсe? Безумовно, такі двигуни активно досліджувались, але економіка і екологія перешкоджають такій екзотиці вийти до автомобільної публіки. Одна лиш думка про такі двигуни захоплює, і ми у БМВ надіємось, що незважаючи на всі перешкоди, наші ще авантюрніші інженери зможуть досліджувати ліміти.
Джерело: bmwblog.com
Переклад: sergiy
Що ж це таке? Наступна історія про 7 Серію? Ну, так, але повірте, це все що завгодно, крім звичайної Сімки, хоча вам було б тяжко це побачити з деяких ракурсів. Це друзі - "Таємна Сімка", про яку БМВ не хотіло розголошуватись.
23524
Створення цього автомобіля відбулось завдяки одній людині Dr. Karlhienz Lange, та двом його колегам ентузіастам Adolf Fischer та Hanns-Peter Weisbarth. Усі троє були дуже поважними та впливовими людьми у БМВ у період середини 70х і до ранніх 90х. Fischer, який тепер на пенсії, був віртуальним департаментом що складався з однієї людини, він працював над усіма типами езотеричних творінь, деякі з них таки вийшли в продаж, в той час як більшість ні. Weisbarth був керівником двох проектів: Е31 8 Серія Купе і Е32 Серія, а Lange був відповідальним за розробку трансмісій, це була посада з величезною відповідальністю. Це Lange запропонував Fischer-у зпроектувати двигун М70 V12, а пізніше і V16.
В БМВ у виробництві була нова Е32 7 Серія, з розкішним 5.0-літровим V12 що йшов як опція у 750i та 750iL, це було просто природно що така компанія, впевнена в своїх власних можливостях та характеристиках, буде досліджувати границі можливого. В Липні 1987 Lange авторизував Fischer-а дослідити подальші розробки М70 V12. «Нажаль не було жодної обіцянки про виробництво», прокоментував Fischer, «але у будь-якому разі, мені було приємно мати можливість розробити граничний БМВ двигун».
2352623530235312353223533
Ентузіазм Fischer-а був таким великим, що перший закінчений V16 був встановлений на динамометр та запущений у вечір перед Різдвом 1987 менш ніж за шість місяців після слова «давай!». Так ця кількість циліндрів правильна, це не опечатка! У фольклорі двигунів БМВ цей відомий як «Золота рибка». Багато хто вірив, що це щось більше ніж просто паперова вправа чи міф. Це реальність. Ім’я проекту є цікавим та містить в собі підказку про непостійність думок між цими потужними керівниками. Weisbarth розповів історію, отже: «7 Серія яку ми використовували, була в золотому кольорі і поки ми обговорювали аспекти проекту з Dr Reitzle, він просто охрестив її «Золота рибка» і це ім’я увійшло у фольклор БМВ».
Наступний крок вважався досить логічним для всіх залучених – брати кузов 750iL стандартного виробництва і модифікувати його так, щоб отримати нове творіння, двигун SOHC V16 і вставити його у простір який до того займав V12. Це було зроблено до Березня 1988. Weisbarth, як керівник проекту, прокоментував, «Що було відразу очевидним, то це те що двигун не підійде без істотного редизайну автомобіля».
Для Фішера проблемою було те, що додаючи ще чотири циліндра до М70 V12, який він розробив спеціально для Е32 під керівництвом Lange, двигун став довшим на 12 дюймів (30 см). Вже з М70 під капотом не було місця; кожен квадратний дюйм був зайнятий. Що ж робити? Для Фішера і його співробітників рішення було відносно прямим – перенести систему охолодження в багажник! В кінці кінців це мав бути одноразовий прототип, який використається лише щоб підтвердити принципи.
Само по собі це було нескладно. Замість одного великого радіатора з переду, було вибрано два менших, які розмістили впоперек задніх кутів багажника, і під’єднали до системи, що їх замкнула і направила охолоджуючий потік повітря через них. Жаброподібні ковші з скловолокна були розроблені та виготовлені вручну і розміщені на задні крилах, від початку багажника, з додатковими термоелектричними вентиляторами на кожному радіаторі, щоб вони допомогли коли температура підніметься зависоко. Повітря виганялось через спеціальну пластикову жабру що замінила попередню залізну панель. Це змусило вкоротити задні фари, тепер їм не вистарчало світла заднього ходу та протитуманки стандартної 7 Серії.
2353423535235212352223523
Але давайте повернемось до двигуна. Сказати що це було просте збільшення було б лише усвідомленням причини його існування, але у спрощених термінах це було те чим він і був. Блок циліндрів був вилитий з високо силіконового алюмінію з поршнями, які бігали по гільзах травлених і відточених під час виробництва так, що покриті залізом поршні мали рухатись вздовж надміцних кристалів силікону. У такий самий спосіб обидві головки циліндрів були зроблені з ідентичного матеріалу який використовувався у V12 і крутили дуплекс ланцюгового приводу одним верхнім розподільним валом, кожен оперував клапанами за допомогою гідравлічних штовхачів, яким не потрібне періодичне налаштування. Там де V12 працював на кованому колінчастому валі з сімома головними підшипниками, аналогічно і кований колінчастий вал V16 працював у дев’яти головних підшипниках, так само як і розподільний вал.
Там де V12 використовував дві одиниці Bosch DME 1.2 для управління двигуном і був виставлений, щоб працювати як два шестициліндрові двигуни, V16 використовував більш потужну систему Bosch DME 3.3, яка поводилась з двигуном як з двома рядними вісімками, кожна з власною дросельною заслінкою.
Розміри циліндрів – 84х75 мм діаметр і хід – ті ж самі, тому об’єм збільшився з 4988сс до 6651сс, що підняло вихід з 300bhp на 5200rpm і 332lb ft на 4100rpm до 408bhp на 5200rpm і 461 lb ft на 3900rpm. Підйом і хронометраж клапанів був такий самий для обох двигунів, як і відстань 91мм між центрами гільз циліндрів. І як і М70 V12 він був дуже консервативно налаштований у порівнянні з меншими двигунами. Беручи до уваги те, що він став на 25% більшим, вага V16 становила всього 310кг, лише на 60 кг більше ніж М70.
Цікаво те, що враховуючи що це одноразовий прототип, Fischer і Weisbarth наділили його шестиступінчастою механічною коробкою передач з 8-Серії Купе, а не ZF 4HP автоматом. Згідно з Fischer і Weisbarth не було жодних специфічних причин, крім ціни, на той час коли вони будували автомобіль вона була доступна. «Безумовно шестиступінчаста механіка дозволила нам (і мені зокрема) краще дослідити можливості двигуна» прокоментував Фішер і додав «Я брав прототип V16 на Norisring у Австрії кілька разів, там я мав можливість протестувати різні аспекти його динаміки; звук двигуна на більш ніж 4500 об/хв був супер!». На початках він не був укомплектований повністю продуктивною системою вихлопу.
Продуктивність «великого салону» була надзвичайно хороша, з заявкою на 6.0 сек до 100 км/год. І не обмеженою максимальною швидкістю 282 км/год, хоча якби виробництво було б таки санкціонованим, то цей показник би був зменшений до звичних 250 км/год. Економія пального була Ахілесовою п’ятою V16, як би там не було, в міському режимі розхід коливався від 33л/км аж до 47л/км на стабільних 120 км/год і падав до 28-33л/км при крейсерській швидкості 193 км/год на автомагістралі.
Як прокоментували Fischer і Weisbarth «Цей V16 був повністю розроблений і готовий до старту, БМВ розглядало випуск «Супер 7» з V16 але ми не змогли добитися схвалення правління, це була справжня прикрість! Цей двигун насправді би поставив БМВ вище за всіх».
На превеликий жаль, ця дуже особлива БМВ не їздила впродовж довгих років і в час коли вона стала для нас доступною, паливна система була несправною – інжектори через довгий застій підлягали заміні – тому, нажаль, автомобіль став статичним експонатом. Що потрібно щоб змусити її працювати не відомо – нові інжектори, паливний насос, перевірка системи охолодження – але будемо сподіватись, що одного дня її полагодять і ми справді зможемо насолодитись звуком та захопленням від 767iL.
Усі успішні автомобільні компанії мають свої власні «провалені роботи», коли інженери і дизайнери граються з ідеями, які можуть не побачити виробництва. Як ведеться, чим успішніша компанія, тим активніша ця закадрова діяльність. «Золота рибка» V16 призначалась лише як демонстрація того, що компанія могла б зробити, і показати доблесть двигунів БМВ. Інтригує те, що в цій самій програмі була розробка маленького трициліндрового двигуна, який використовувався для дослідження технології для маленького сіті-кара, але він також залишається мертвонародженим.
Багато років БМВ користується послугами Technik GmbH, де було досліджено багато ідей і технологій, деякі з них пристосували до виробництва, але решта, після вивчення, були відкладеними як не придатні на даний момент.
Чи виготовить БМВ V16 для майбутньої «Супер 7», або навіть Rolls-Royсe? Безумовно, такі двигуни активно досліджувались, але економіка і екологія перешкоджають такій екзотиці вийти до автомобільної публіки. Одна лиш думка про такі двигуни захоплює, і ми у БМВ надіємось, що незважаючи на всі перешкоди, наші ще авантюрніші інженери зможуть досліджувати ліміти.
Джерело: bmwblog.com
Переклад: sergiy